Групи крові та резус-фактор.

Групи крові – це генетично успадковані ознаки, що не змінюються протягом життя за природних умов. Група крові – це певне поєднання поверхневих антигенів (молекули, які специфічно зв’язуються з антитілами) еритроцитів системи АВО.

Визначення групової приналежності широко використовується в клінічній практиці при переливанні крові та її компонентів, в гінекології та акушерстві при плануванні та веденні вагітності.

Система груп крові AB0 є основною системою, що визначає сумісність і несумісність крові, що переливається. Особливістю системи АВ0 є те, що в плазмі у людей є природні антитіла до відсутнього на еритроцитах антигену (молекули, які специфічно зв’язуються з антитілами). Систему групи крові АВ0 складають два групових еритроцитарних антигена (А і В) і два відповідних антитіла плазми - альфа (анти-А) і бета (анти-В).

Різноманітні поєднання антигенів і антитіл утворюють 4 групи крові:

Група 0 (I) – на еритроцитах відсутні групові антигени (молекули, які специфічно зв’язуються з антитілами), в плазмі присутні антитіла - альфа і бета;

Група А (II) - еритроцити містять лише антиген А, в плазмі присутні антитіла бета;

Група В (III) - еритроцити містять лише антиген В, в плазмі містяться антитіла альфа;

Група АВ (IV) - на еритроцитах присутні антигени А і В, плазма антитіл не містить.

Визначення груп крові проводять шляхом визначення специфічних антигенів та антитіл (подвійний метод або перехресна реакція).

Несумісність крові відбувається, якщо еритроцити однієї крові несуть антигени (А або В), а в плазмі іншої крові містяться відповідні антитіла – альфа або бета. Переливати еритроцити, плазму і особливо цільну кров від донора до реципієнта потрібно суворо дотримуючись групової сумісності. Щоб уникнути несумісності крові донора і реципієнта, необхідно лабораторними методами точно визначити їх групи крові. Найкраще переливати кров, еритроцити і плазму тієї ж групи, яка визначена у реципієнта.

Карти сумісності груп крові (аглютинація позначена знаком «+»)

Кров донора Кров реципієнта
0 (I) A (II) B (III) AB (IV)
0 (I) - + + +
A (II) + - + +
B (III) + + - +
AB (IV) + + + -


Еритроцити донора Кров реципієнта
0 (I) A (II) B (III) AB (IV)
0 (I) - - - -
A (II) + - + -
B (III) + + - -
AB (IV) + + + -

Також при переливанні крові завжди визначається основний поверхневий еритроцитарний антиген системи резус, за яким оцінюють резус-належність людини. Антиген Rh - один з еритроцитарних антигенів системи резус, розташовується на поверхні еритроцитів. В системі резус розрізняють 5 основних антигенів. Основним є антиген Rh (D), який зазвичай називають резус-фактор. Еритроцити близько 85% людей несуть цей білок, тому їх відносять до резус-позитивних (позитивних). У 15% людей його немає, вони резус-негативні (негативні). Наявність резус-фактора не залежить від групової приналежності за системою АВ0, не змінюється протягом життя, не залежить від зовнішніх причин. Він з'являється на ранніх стадіях внутрішньоутробного розвитку, у новонародженого вже виявляється в істотній кількості.

Визначення резус-належності крові застосовується в загальній клінічній практиці при переливанні крові та її компонентів, а також в гінекології та акушерстві при плануванні та веденні вагітності. Несумісність крові по резус-фактору (резус-конфлікт) при переливанні крові спостерігається, якщо еритроцити донора несуть Rh-антиген, а реципієнт є резус-негативним. В цьому випадку у резус-негативного реципієнта починають вироблятися антитіла, спрямовані проти резус-антигену, що призводять до руйнування еритроцитів. Переливати еритроцити, плазму і особливо цільну кров від донора до реципієнта потрібно строго дотримуючись сумісності не лише за групою крові, а й за резус-фактором.

Джерела: Великий медичний словник. 2000;

А.В.Грігорян. Підручник. «Керівництво до практичних занять з загальної хірургії». М .: 1976р.;